Шановні батьки!

Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання - забезпечення безпеки руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

- не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;

- не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;

- вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;

- на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;

- при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;

- не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;

- вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай - спереду, тролейбус, автомобіль та автобус - позаду);

- не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;

- не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;

- не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

Кожна дитина має право не лише на оптимальні умови життя, в яких вона могла б успішно реалізувати генетичну програму росту і розвитку організму, але й на забезпечення сприятливого перебігу соціальної адаптації. Проте, на жаль, дорослі - батьки, вихователі, вчителі, - на яких лежить моральний й юридична відповідальність за дітей, повчаючи, направляючи, керуючи, не завжди пам'ятають, що дитині потрібно прищепити навички, які дали б їй змогу захиститися в екстремальних ситуаціях.

Слухняність, страх перед покаранням, упевненість у тому, що дорослі завжди праві, відчуття власної неповноцінності, негативний досвід відстоювання своєї думки, звичка все робити за підказкою дорослого, відсутність ініціативи, страх вчинити щось не за правилами можуть зробити дитину беззахисною в реальному житті.

Дорослі, які беруть участь у формуванні активної позиції дитини щодо власної безпеки, мають пам'ятати що:

- кожна дитина має усвідомлювати, що немає більшої цінності, ніж життя, бути впевненою, що її люблять і цінують;

- дитина має знати, що у неї є справа. Так само, як право дихати, вона має право захищати своє тіло, свої думки, свої погляди;

- дитина не повинна боятись. Страх - поганий помічник у ситуаціях, коли треба діяти рішуче і швидко;

- не можна виховувати у дитині сліпе підкорення авторитету дорослого або виробляти у неї автоматичні звички. Дії дитини мають бути свідомими і розумними, а дорослі повинні заохочувати прояви дитячої ініціативи;

- дитина має довіряти близьким дорослим - батькам, вихователям, вчителям - і, не вагаючись, розповідати їм про будь-яку пригоду; дитина має бути певною, що близькі зрозуміють та допоможуть;

- у розмовах з дитиною не може бути заборонених тем. Якщо розповідь дитини (особливо стосовно сексуальних домагань) не слухають або, що найгірше, не вірять їй, відчуття несправедливості може призвести до девіантних форм поведінки або до хронічного психоемоційного напруження дитини внаслідок стресової ситуації;

- діти мають бути певні: ніхто не каратиме їх за відому розмовляти з незнайомими людьми. У ситуації, коли дорослі проявляють настирливість чи агресивність, діти мають право брехати, кричати, тікати, здіймати паніку, робити все, що вважають за потрібне, аби залишитися неушкодженими;

- діти мають знати, що інтимні частини тіла належать лише їм, і у відсутності батьків та вихователів ніхто без дозволу дитини не має право їх оглядати, а тим більше - торкатися. Навіть під час медичних доглядів у дошкільних навчальних закладах поруч з дитиною має бути вихователь.

Варто зважати на те, що безпека - це не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, вміння адекватно поводитися в різних ситуаціях. Адже опинитися в екстремальній ситуації дитина може зовсім несподівано, тоді коли близького дорослого, який захистив би її, немає поруч. Тому головне завдання - формувати у дітей самостійність і відповідальність. З огляду на це більше уваги слід приділяти організації різних видів діяльності, що збагачують життєвий досвід дітей. Роли вихователя дошкільного навчального закладу в цьому процесі полягає в тому, щоб створити відповідні умови для запровадження активних форм навчання: педагоги мають моделювати ситуації, наближені до реальних, аби їх вихованці знали, як поводитися в подібних випадках, і вміли застосовувати свої знання на практиці.

Перелік знань і практичних навичок, які має засвоїти дитина з метою застосування у різних екстремальних ситуаціях

Ситуація "Один вдома"

1. Дитина не повинна відчиняти двері квартири, будинку незнайомим особам, коли вона одна вдома.

2. Дитина не повинна надавати по телефону інформації незнайомим чи малознайомим людям щодо відсутності вдома дорослих, натомість варто сказати неправду, наприклад: «Мама не може зараз взяти слухавку, бо приймає ванну», «Мама на хвилинку вийшла до сусідки» тощо.

3. Дитина повинна вміти викликати міліцію, пожежників, швидку допомогу як зі стаціонарного, так і з мобільного телефону.

4. У випадку, коли незнайомі люди ламають двері чи в іншій спосіб намагаються проникнути в помешкання, дитина повинна:

- зателефонувати в міліцію і не класти слухавку;

- постукати до сусідів або зателефонувати їм;

- вийти на балкон і привернути увагу перехожих криком і/чи киданням предметів; у разі відсутності балкону - відкрити чи розбити вікно і викидати у нього будь-які предмети.

5. Дитина має знати, що в жодному разі не можна відкривати невідомі їй ємкості та куштувати їх вміст на смак.

6. У відсутності дорослих дитина віком до 10-12 років не повинна користуватися електроприладами.

7. Якщо в приміщенні дитина відчула якійсь сторонній незнайомий запах або побачила дим, вона має негайно залишити помешкання й звернутися по допомогу до сусідів або, після виходу з квартири, зателефонувати за номерами «101» і «104».

Ситуація "Один на вулиці"

1. Дитина має знати:

- домашню адресу, прізвище, імена, по батькові батьків;

- правила дорожнього руху, що стосуються безпеки пішоходів;

- значення застережних знаків, наприклад «висока напруга».

2. Дитина має бути впевнена, що рідні знають, де саме вона знаходиться, і що вона завжди може з ними зв'язатися.

3. При користуванні громадським транспортом дитина має заходити лише в ті вагони, де вже є пасажири.

4. Дитина в жодному разі не може гратися в безлюдних і темних місцях. Вона має знати, що це не прояв боягузтва , а захід безпеки.

5. Перебуваючи на вулиці, дитина має триматися подалі від проїжджої частини дороги. Особливо дитина повинна остерігатися машин, що раптом зупиняються біля неї.

6. Дитина не може чіпати, піднімати сторонні предмети, особливо ті, які їй невідомі.

7. Дитина в жодному разі не повинна куштувати на смак рослини, плоди, ягоди, що ростуть навколо.

8. Ніколи неможна їсти під час руху. Якщо дитина впаде, їжа може потрапити у її дихальні шляхи.

9. Пересуваючись по вулиці (пішки чи на велосипеді, самокаті, роликах), дітям слід оминати кришки каналізаційних люків, решітки дощових стоків.

10. Діти не повинні вступати в розмову з незнайомими дорослими людьми, спокушатися на будь-які їхні «цікаві пропозиції».

11. Граючись на подвір'ї чи знаходячись на екскурсії з групою, дитина завжди має слідкувати за тим, щоб дорослі (батьки, вихователі, вчителі) постійно знаходилися в полі її зору.

12. Дитина має знати, що їй слід робити під час нападу зловмисників:

- насамперед упевнено й сміливо заявити, що близькі дорослі знаходяться неподалік і зараз підійдуть;

- негайно покликати дорослих, будь-яким чином привернути їхню увагу;

- у жодному разі не захищати свої речі - кинути предмет, що його вимагають нападники, їм під ноги і тікати.

Ситуація "Дитина заблукала"

1. По можливості дитина на сам перед має зателефонувати батькам, рідним.

2. Дитині треба розказати, що в такій ситуації вона може звернутися по допомогу до працівників міліції, найближчого магазину, пошти тощо.

Ситуація "Пограбування квартири"

Повернувшись додому, дитина бачить зламаний замок на вхідних дверях або відчинені двері. Вона має пам'ятати, що в такій ситуації вона повинна:

-у жодному разі не заходити до квартири;

-не зчиняти галасу, тихо і спокійно піднятися на верхній поверх і повідомити сусідів, батьків, міліцію.

Ситуація "Користування ліфтом"

Для кожної дитини має стати за правило:

-не сідати в кабіну ліфта з незнайомими людьми;

-користуватися ліфтом лише в присутності батьків, сусідів або знайомих людей;

-заходити у кабіну ліфта лише після дорослих, а виходити - першою.

Шановні батьки!

Суспільство вкрай стурбоване станом травмування та загибелі дітей. За статистичними даними щорічно гине величезна кількість дітей в наслідок аварій, утоплення, удушення, у вогні. Лише вдумайтеся: в середньому щодня в нашій країні через нещасні випадки гине чотири дитини, щотижня - одна школа втрачає клас дітей, щороку, в мирний час - країна втрачає півтори тисячі юних громадян! Нещастя стається саме тоді, коли діти залишаються напризволяще, де небезпека чатує на кожному кроці: вдома - коли працюють електропобутові прилади та є вільний доступ до сірників та запальничок, вибухонебезпечних предметів, хімічних речовин; на вулиці - в умовах стрімкого потоку транспорту; під час відпочинку у лісі, горах, біля водойм. Діти стають заручниками обставин, а їх легковажне ставлення до вогню, води, незнання елементарних правил безпеки часто є першопричинами сумних та трагічних наслідків.

Шановні батьки! Звертаємося до Вас з проханням: не залишайте дітей без нагляду, дбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей! Навчайте їх культури поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, водою, газовими та електричними приладами, різного виду небезпечними речовинами та предметами. Пам'ятайте: безпека ваших дітей залежить тільки від вас самих! Сподіваємося, що тільки у співпраці ми зможемо вирішити основну проблему людства - збереження найціннішого скарбу - життя!

Навчити дітей безпечній поведінці - це означає привчити їх до певного способу життя. У дитини повинен виробитися захисний механізм, який автоматично спрацює в потрібний момент.

Ø Вивчайте літературу, присвячену безпеці дітей. Хоча більшість правил поведінки, що сприяють підвищенню рівня безпеки дітей, загальновідомі, проте корисно дізнатися думку з цього приводу людей, які професійно займаються цією справою: психологів, педагогів, співробітників міліції.

Ø Враховуйте вік дитини та її особливості. Поки ваш малюк робить свої перші кроки чи знаходиться ще в колясці, ніяким правилам безпечної поведінки його не навчиш. Його життя - повністю в руках батьків, дідусів і бабусь.

Маленькі діти повинні перебувати не просто під наглядом дорослих, а бути постійно у них на виду.

Дитині три-чотири роки. Вона повинна уміти називати частини свого тіла, у тому числі й інтимні; розуміти різницю між "хорошими" і "поганими" дотиками; оцінювати незнайомця; просити дозволу у мами прийняти від когось цукерку. Дітлахи цього віку (або трохи старші) повинні знати свої ім'я, прізвище, адресу, телефон.

Домагайтеся, щоб діти повністю довіряли вам. Ця довіра вкрай важлива. Ніщо не дає так багато для розуміння вашої дитини, як її щирі розповіді, а іноді і крики душі - про її біди, тривоги, сумніви, труднощі, з нею неважко визначити, наскільки дитина вміє орієнтуватися в різних ситуаціях, чи може постояти за себе. Тому як би ви не були зайняті, не відмахуйться від дитини, якщо вона хоче з вами поділитися. Навіть малюк зі своїм лепетом має право бути вислуханим.

Якщо дитина намагається заговорити з мамою чи батьком про щось, що її хвилює, відштовхнути його своєю байдужістю - непрощенна помилка, яка може дорого обійтися і дитині, і батькам. Навпаки, потрібно вміти викликати дітей на розмови. Під час таких бесід "по душам" доречно згадати випадки зі свого дитинства. Діти зазвичай дуже жваво відгукуються на такі спогади: виявляється, моя мама була такою ж маленькою, як і я, і з нею теж траплялися різні "страшні" історії.

Якщо вам стало відомо, що дитина поступила правильно в скрутних обставинах, треба обов'язково похвалити її. Це допоможе їй бути більш упевненою в подальшому. Якщо дитина поступила неправильно, не потрібно кричати, лаяти її - спокійно поясніть допущену помилку і розкажіть про можливі наслідки.

Лише маючи постійний контакт з дитиною, можна судити про те, якою мірою вона потребує вашої опіки, наскільки їй можна довіряти, надавати "свободу" (залишати одною в будинку, просити сходити в магазин, дозволити з'їздити до товариша і т. д.)

Тут потрібно враховувати ще одну обставину: якщо дитина не мала контакту з батьками, не довіряля їм, вона шукає розуміння, душевної участі у інших людей і в інших місцях. Цим дуже часто користуються злочинці, граючи роль "добрих" дядьків.

Не залякуйте! Чи будь-яку кримінальну інформацію можна повідомляти дітям? Зрозуміло, ні. Фахівцями давно помічено, що спроби батьків убезпечити дитину від злочинних посягань, розповідаючи їй страшні історії, іноді призводять до зворотного результату - ваш малюк у складній небезпечної ситуації стає більш вразливим, оскільки викликаний в нього страх настільки паралізує його, що він не в змозі що-небудь самостійно зробити.

Страх пригнічує інтуїцію дитини, "змазує" інстинктивно правильну реакцію. Тому якщо дітям і повідомляється та чи інша кримінальна інформація, то її потрібно виразити в словах, які б не травмували маленької людини, особливо якщо вона з розвиненою уявою і вразливою психікою.

Мета "безпечного" виховання - вселити дитині впевненість у її можливостях, в тому, що якщо вона буде суворо дотримуватись певних правил поведінки, вона не потрапить в небезпечну ситуацію, а якщо і станеться таке, то знайде з неї вихід.

Займайтеся з дітьми систематично. Навчання безпечній поведінці - це робота на багато років. Тут однією-двома бесідами нічого не досягнеш, а тим більше криком, погрозами або запотиличниками.

Кожна навичка безпечної поведінки відпрацьовується поступово. Перевіряйте, чи засвоїла дитина сказане вами. З'ясовуйте, що виявилося незрозумілим. Вже підкреслювалося, що дотримання правил безпеки повинно бути доведено до автоматизму. Тільки тоді гарантується безпека дитини.

Використовуйте найрізноманітніші форми навчання. Для самих маленьких - це ігри з ляльками (лялька загубилася, ляльку хоче відвезти чужий дядько на машині і т.д.). Для дітей старшого віку - розігрування відповідних сценок (і вдома, і на вулиці), розповіді про дітей, які правильно вели себе в небезпечній ситуації, питання: "А як ти вчиниш, якщо ...", згадані розповіді-спогади.

Будьте прикладом для своїх дітей. Всі ваші зусилля можуть бути зведені нанівець, якщо ви самі в повсякденному житті нехтуєте правилами безпечної поведінки. Якщо ви перш ніж відкрити двері, не заглядаєте в очко, то навряд чи це буде робити і ваша дитина.

Проявляйте участь до чужих дітей. Якщо ви стали мимовільним свідком небезпечної ситуації, в яку потрапила та чи інша дитина (вона загубилася, її кудись насильно ведуть, саджають в машину і т. д.), не будьте байдужим. Є фізична можливість рішуче втрутитися - дійте! Якщо немає такої можливості - запам'ятайте прикмети підозрілих осіб, номер автомашини, напрямок руху і негайно повідомте до міліції.

Сьогодні ви допомогли чужій дитині, завтра хтось інший так само рішуче і мужньо буде діяти і врятує вашого.